Вимоги до АЗС, резервуарів для зберігання пального в Україні
Автозаправні станції (АЗС) належать до об'єктів підвищеної небезпеки, тому до їх проєктування та експлуатації висуваються суворі вимоги щодо пожежної безпеки, екологічних норм та містобудівних стандартів. Перед початком будівництва необхідно правильно обрати земельну ділянку та погодити проєкт відповідно до чинного законодавства України.
Що важливо врахувати при виборі ділянки під АЗС
Плануючи будівництво заправки, потрібно вирішити два ключові питання:
- Маркетингове — як побудувати АЗС так, щоб вона була прибутковою та ефективною?
- Нормативне — як розмістити АЗС законно, відповідно до всіх вимог ДБН та екологічних обмежень?
Прибутковість АЗС напряму залежить від таких чинників:
- Очікуваний обсяг реалізації пального.
- Розташування — близькість до магістралей, логістичних вузлів, населених пунктів.
- Тип АЗС: міні-заправка, модульна, мобільна чи стаціонарна станція.
Норми розміщення АЗС згідно з ДБН
Згідно з ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", автозаправки слід розміщувати планувально відокремлено від житлової та громадської забудови. Вибір ділянки залежить від:
- Рівня автомобілізації населеного пункту;
- Інтенсивності транспортного потоку;
- Попиту на паливо.
Тип станції визначається за технологічними параметрами та потужністю згідно з таблицею 7.8* ДБН 360-92, із урахуванням містобудівних та природоохоронних обмежень.
Санітарні та пожежні вимоги до будівництва АЗС
Проєктування АЗС повинно враховувати:
- Санітарні розриви — відстань до житлових будинків та об'єктів соціальної інфраструктури;
- Протипожежні відстані — до інженерних мереж, споруд і технічних об'єктів;
- Правила безпеки дорожнього руху — для безпечного заїзду та виїзду з території заправки.
Ці норми регламентовані у таблиці 7.9* та додатку 8.3* ДБН 360-92 і є обов’язковими для дотримання при будівництві АЗС в Україні.
Вимоги до зберігання пального: ліцензії, норми та виключення
Зберігання пального в Україні регулюється Податковим кодексом та законами про обіг пального. Ключовою вимогою є наявність ліцензії на зберігання пального, яку зобов’язані мати всі суб’єкти господарювання, крім передбачених законом винятків.
Хто повинен отримати ліцензію
Підприємства, що зберігають пальне для потреб власного споживання або промислової переробки, повинні мати окрему ліцензію на кожне місце зберігання пального. Без ліцензії допускається зберігання лише:
- на об'єктах виробництва пального;
- у місцях оптової або роздрібної торгівлі пальним (АЗС із відповідною ліцензією);
- підприємствами, повністю утримуваними за кошти бюджету;
- об’єктами державного резерву;
- суб’єктами, що використовують пальне лише для власних технологічних потреб на бурових майданчиках і платформах.
Також без ліцензії дозволено зберігання палива (бензину, дизпалива) в споживчій тарі до 60 літрів включно, якщо воно використовується виключно для власних потреб.
Документи, що підтверджують право на зберігання ПММ
Зберігання або використання пального без підтвердження його походження заборонене. Суб’єкти повинні мати:
- митні декларації (для імпортерів);
- первинні документи або документи внутрішнього переміщення;
- акти приймання пального на зберігання або у власне користування.
Дотримання вимог до зберігання пального забезпечує безпечну експлуатацію резервуарів, законність діяльності та захист довкілля.
Вимоги до резервуарів для зберігання нафтопродуктів та пального
1. Основні функції резервуарів
Обладнання резервуарів для пального повинно забезпечувати:
- прийом нафтопродуктів через систему наповнення;
- автоматичне перекриття при досягненні 95% заповнення ємності;
- контроль рівня палива (ручний або автоматичний);
- видачу пального до ТРК по трубопроводу;
- газовирівнювання тиску в резервуарі (дихальні клапани);
- очищення через технічні люки та шламовідвідні лінії.
2. Контроль герметичності
Усі паливні резервуари мають бути оснащені системами контролю герметичності згідно з чинними екологічними нормами.
3. Одностінні та двостінні резервуари
У межах населених пунктів дозволяється використання виключно двостінних резервуарів. Поза межами — дозволяється також використання одностінних модифікацій.
Двостінна конструкція запобігає потраплянню нафтопродуктів в ґрунт і повинна мати безперервний контроль проміжного простору, сигналізацію (світлову й звукову) та автоматичне припинення заправки у разі розгерметизації.
4. Вимоги безпеки
- Системи пожежогасіння та блискавкозахисту на резервуарах;
- Регулярна перевірка герметичності та обслуговування обладнання;
- Навчання персоналу безпечному користуванню резервуарами та ємностями.
5. Екологічні вимоги
- Запобігання забрудненню ґрунту та підземних вод;
- Контроль за викидами в атмосферу відповідно до нормативів.
Нормативні документи:
- Правила пожежної безпеки в енергетичній галузі України;
- Державні будівельні норми (ДБН);
- Інші документи щодо зберігання та поводження з нафтопродуктами.
6. Багатокамерні резервуари
Багатокамерні резервуари повинні відповідати тим самим вимогам, що й однокамерні. Зберігання бензину та дизелю в одній ємності можливе лише за умов:
- двостінної конструкції резервуара;
- двох перегородок між камерами;
- контролю герметичності міжперегородкового простору.
7. Норми розміщення резервуарів
- Відстані до будівель, доріг, інженерних мереж повинні відповідати ДБН;
- Обов’язкова наявність обвалування або захисного бар’єру для утримання розлитого пального;
- На об’їзних дорогах обсяг зберігання не повинен перевищувати 80 м³, а ємність одного резервуара — 20 м³.
8. Захист від переповнення
Резервуари повинні мати системи контролю переповнення:
- На 90% заповнення — подається світлова та звукова сигналізація персоналу;
- На 95% — автоматичне припинення подачі пального протягом 5 секунд.
Підведення трубопроводів дозволяється лише вище номінального рівня наповнення. Люки, штуцери та патрубки не повинні бути розміщені нижче цього рівня.
9. Конструктивні особливості
Конструкція резервуарів для зберігання нафтопродуктів має забезпечувати можливість:
- механізованого очищення від залишків нафтопродуктів;
- дегазації та продувки;
- виконання тарування після ремонту із застосуванням мірної тари.
Паспорт на резервуари для зберігання ПММ і сертифікат відповідності
Відповідно до чинного законодавства України, кожен резервуар для зберігання паливно-мастильних матеріалів (ПММ) — бензину, дизпального, олив — повинен мати паспорт і сертифікат відповідності. Ці документи підтверджують безпечність, надійність конструкції та відповідність встановленим технічним нормам.
Технічний паспорт на резервуар містить основну технічну інформацію: назву виробника, дату виготовлення, серійний номер, товщину стінок, об’єм, розрахунковий тиск та інші характеристики. Паспорт обов’язковий при монтажі, введенні в експлуатацію АЗС та під час перевірок. Резервуари АЗС без паспорта не допускаються до використання.
Сертифікат відповідності або декларація підтверджує, що обладнання виготовлене згідно з вимогами ДСТУ, технічних регламентів або міжнародних стандартів. Наявність сертифіката є обов’язковою умовою для експлуатації резервуарів на АЗС, складах ПММ та інших об’єктах зберігання пального.
Використання резервуарів без паспорта та сертифіката загрожує штрафами, призупиненням діяльності, а у разі аварії — кримінальною відповідальністю. Тому резервуари для зберігання ПММ повинні бути офіційно сертифіковані та паспортизовані.
Для детальної інформації рекомендується звертатися до профільних нормативів або фахівців у сфері проєктування та експлуатації АЗС.
