Водонапірна вежа — це гідротехнічна споруда - резервуар для води, що знаходиться на висоті, достатній для подання води з потрібним тиском (атм, МПа) і витратою (л/мін).
Водонапірні вежі Рожновського ВБР-15 по ТП 901-5-29, призначені для регулювання нерівномірності водоспоживання, зберігання резервного запасу води. Водонапірна вежа ВБР-15 найменьша за розміром, тому ії називають міні башня.
Робота водонапірної вежі полягає в тому, що в години зменшення водоспоживання надлишок води, насосною станцією, що подається, накопичується у баку і витрата відбувається в години збільшеного водоспоживання.
Водонакопичувачі досі використовуються, у багатьох селищах і садових товариствах, для централізованого водопостачання. Незважаючи на немаленьку ціну башні Рожновського відрізняються простотою ремонту і високою надійністю в роботі. За певних умов, така конструкція має ряд переваг.
Обладнання системи водопостачання включає наступні елементи: свердловинний насос для подання води зі свердловини; водяні баки для регулювання витрати води; автоматика для управління системою водопостачання; комунікації для подання води.
Залежно від ряду чинників, у тому числі передбачуваної витрати води, типу свердловини або глибини залягання водоносного горизонту, для автономних систем водопостачання нині використовуються різні схеми подання води.
Металеві водонапірні вежі встановлюються там, де:
- велика кількість водоспоживачів.
- вже є водопровідна розв'язка водоспоживачів, побудована раніше, яка не витримає тиску, необхідного для використання сучасніших технологій.
- міста, де часті і можливі перебої з електроживленням.
- великий запас води.
Принцип роботи водонапірної башти. Схема обладнання
Насос, встановлений у свердловину, подає воду у башту Рожновського. Коли вода піднімається до верхньої відмітки, датчик рівня дає команду на відключення обладнання. Включенням і відключенням насоса займається проста автоматика. У міру розходування води з водонапірної башні, рівень поверхні води знижується, і після досягнення нижньої відмітки, датчик рівня води дає команду на включення насосу. Таким чином, водонапірна башня постійно має запас води, що визначається об'ємом вежі від нульової відмітки до верхнього рівня.
Будова водонапірної башти 15 м3
Вежа водонапірна об'ємом 15 м3 є зварною листовою конструкцією, що складається з циліндричної частини з конічними дахом і днищем, - бака об'ємом 15 м3, циліндричною опорою (див. схему), що водозаповнюється. Об'єм водонапірної вежі складається з об'єму бака - 15 м3 і об'єму стовбура.
Металева конструкція закріплюється на монолітному залізобетонному фундаменті за допомогою заставних і сполучних деталей. Визначення висоти водонапірної башти ВБР - 15 полягає в складанні висоти стовбура і висоти бака - 3,5 м. Висота ноги може бути - 8 або 12 м. Тиск води водонапірної башти визначається її висотою. Якщо висота стовпа води 11 м, то максимальний тиск води, який може створити водонапірна вежа, - 1 атм. На внутрішній стінці бака приварюються скоби для утримання льода.
Внутрішнє обладнання башні Рожновського складається зі сходів для спуску обслуговуючого персоналу при очищенні і ремонті, трубної розводки, датчиків рівня води. Зовнішні сходи сталеві, в конструкції передбачено запобіжне обгороджування. У даху бака є оглядовий люк.
Будова трубної схеми ВБР-15: напірний трубопровід, труба переливання і спуску води. При роботі вода від насосної станції по трубопроводу поступає в нижню частину опори. Цей же трубопровід служить для відведення води споживачам. Труба переливання закінчується на найвищому рівні води у баку. БР при промиваннях і ремонті спорожняється через спеціальну трубу. Поряд з вежею влаштовується колодязь обслуговування, що служить для розміщення водопровідної арматури.
Охоронна зона водонапірної башти, правила експлуатації
- охоронна зона поблизу водонапірної башти в радіусі не менше 50 м тримати в чистоті, ця територія має бути захищена і облаштована;
- всі виходи і лази у ВБР повинні знаходитися в закритому і запломбованому стані; щорічно перед настанням зимового періоду слід перевіряти теплоізоляцію трубопроводу;
- антикорозійний захист металевих поверхонь виконується не рідше за один раз в 3-4 роки, фарбування робити в два прийоми залізним суриком на оліфі; при постійній експлуатації необхідно очищати вежі не рідше за один раз в рік.
Очищені, відремонтовані або знову пофарбовані водонапірні башти вводяться в роботу тільки після їх знезараження, яке робиться розчином хлорного вапна або рідким хлором : для резервуарів великої місткості - методом зрошування з концентрацією активного хлору 200-250 міліграм/л (з розрахунку 0,3-0,5 л на 1 ма внутрішньої поверхні резервуарів); для резервуарів малої місткості - об'ємним способом з концентрацією активного хлору 75-100 міліграм/л при контакті 5-6 ч і дозами не менше 25-50 міліграма/л прн добовому контакті хлорної води з поверхнями резервуару.
Через 1-2 ч після дизенфекції водонапірні вежі промивають фільтрованою водою. Робота вежі допускається після не менше чим двох задовільних бактеріологічних аналізів, вироблюваних з інтервалом часу повного обміну води між узяттям проб.
